Гімалайський агама (agama [laudakia] himalayana)

Голова, тулуб і підстава хвоста у гімалайської агами сильно плескаті. Хвіст, за винятком плоского підстави, в поперечному перерізі круглий. Щитки, що покривають передню частину верхньої сторони голови, опуклі, гладкі або зі слаборозвиненими тупими реберцями. Потиличний щиток зазвичай більше оточуючих його щітков- тім`яної очей добре помітний.

Ширина межчелюстного щитка принаймні в 2 рази більше висоти. Подовжений носової щиток помітно вздут- ніздря розташована в його задній частині на бічній поверхні морди і зверху не видно. Верхнегубних щитків 10-12. Барабанна перетинка розташована поверхнево. Луска тулуба різнорідна. Уздовж хребта проходить доріжка з більших, багатокутних, гладких або забезпечених тупими реберцями луски. Луска хребта приблизно в 2 рази дрібніше верхнехвостовой, але крупніше черевної. Ззаду барабанної перетинки і з боків шиї - складки шкіри, що несуть на своїх вільних кінцях збільшені конічні луски. Спинно-бічна луска в кілька разів дрібніше розташованої на хребті, гладка або зі слаборозвиненими тупими реберцями.

Середина боків тулуба, ближче до черева, покрита збільшеними ребристими лусками, які у великих особин переходять в шипи, найбільш розвинені у самців. Горлова луска гладка і дрібніше черевної. Горлова складка добре виражена. Хвостова луска з реберцями, закінчуються невеликим гострим шипиком. Хвостові луски розташовані правильними поперечними кольцамі- кожні 3 кільця утворюють 1 досить добре виражений сегмент. У дорослих самців перед анальним отвором розташоване до шести рядів стовщених мозолистих чешуі- у дорослих самок їх значно менше.

Зверху гімалайська агама оливкової або зеленувато-сірого кольору. Зазвичай з боків хребта округлі світлі плями, що розташовуються більш-менш правильними поздовжніми рядами, між ними чорні, неправильної форми цятки, особливо чітко виражені на шиї і в передній частині тулуба. Голова зверху в дрібних чорних плямах. Нижня поверхня світла чи темна, у живих ящірок забарвлення може мінятися. На горлі як у самців, так і у самок може з`являтися мармуровий малюнок. Забарвлення голови також схильна до ізменчівості- у самців вона буває яскраво-жовтою, в той час як ножні складки з боків шиї стають оранжево-червоними. Червона або яскраво-оранжеве забарвлення може поширюватися і на боки голови. Молоді зазвичай сині з лимонно-жовтою головою і червоними скронями.

Гімалайський агама (Laudakia himalayana)

Поширена гімалайська агама в гірських системах Гімалаїв, Трансгімалаі, Південного Тибету, Гіндукушу, Памиро-Алая і Південно-Східного Тянь-Шаню, в Північній Індії, Північному Пакистані, Східному Афганістані і на південному сході Середньої Азії. В СРСР живе на крайньому південному сході Туркменії, в Південному і Західному Узбекистані, західній половині. Таджикистану і в Західній Киргизії.

На більшій частині ареалу, в тому числі і в Середній Азії, мешкає номінативний підвид A. h. himalayana (Steind., 1869). Поширений в Тибеті підвид A. h. sacra M. Smith, 1935 відрізняється більш великими розмірами (довжина тіла до 140 мм) і наявністю у самців мозолистих луски на середній частині черева.

Мешкає гімалайська агама в горах, де дотримується скель, осипів і різних нагромаджень каміння. У Кугитанг (на кордоні Туркменії і Узбекистану) виявлена вище зони арчі на купах каменів в пригребеневій частини хребта. У Таджикистані відома до висоти 3200 м і вище над рівнем моря. Притулками служать тріщини в скелях, порожнечі під каменями і нори. Після зимівлі з`являється в березні-квітні.

Харчується агама різними членистоногими, насінням, квітами і листям рослин, зокрема плодами шипшини і жимолості, причому рослинна їжа може превалювати над тваринної. У Кугитанг на початку літа харчується в основному перетинчастокрилих (43,4% зустрічальності) і жуками, серед яких переважають чернотелки (60,8%), корівки (47,8%) і златки (26,8%). Крім того, поїдає саранових, коників, гусениць, клопів і листя, квіти, стебла, насіння і плоди рослин. У Алайськой долині (в Киргизії) основу харчування в середині літа становили жуки (91,6%), прямокрилі (58,3%), перетинчастокрилі, в тому числі мурахи (25%), личинки мух, клопи (по 16,7% ) і рослини (16,7%).

Відкладання 5-7 яєць на південному сході Туркменії і в Узбекистані починається з другої половини червня-в Киргизії - на початку, а в Південному Таджикистані - в другій половині липня. Мабуть, бувають повторні кладки, так як самки з яйцями в яйцеводах зустрічаються і в серпні. Розміри яєць 20-24X10-13 мм. Інкубаційний період триває 60-75 днів. Молоді довжиною 35-38 мм з`являються в другій половині серпня, з повторних кладок - у вересні. Статева зрілість настає, мабуть, в кінці другого року життя.

Література: Визначник земноводних іпресмикающіхся фауни СРСР. Учеб. посібник для студентів біол. спеціальностей пед. ін-тів. М., "Просвітництво", 1977. 415 с. з іл.- 16 л. мул.